Йоу, наркоманы и просто любители крутых задорных историй! Сегодня я решил рассказать вам свою историю о том, как я наткнулся на крутые закладки и замутил веселый конкурс для настоящих взрослых.
В суматохе городской суеты я случайно встретил своего старого приятеля Гарика. Он всегда был мастером своего дела, и таких закладок марихуаны, как у него, не встретишь всякий день. Как только я увидел его, сразу понял, что сегодня ждет нас что-то действительно интересное.
Будучи в мясо, я решил спросить Гарика, что у него нового в плане закладок. Оказывается, у него была свеженькая партия гашиша, просто бомба! И тут мне пришла гениальная идея – что если бы мы устроили конкурс для взрослых, где участники смогли бы попробовать шишки марихуаны и весело провести время?
Вот как я и замутил этот безумный план!
Сначала я решил найти место, где можно было бы спокойно провести конкурс и не бояться зашивать нас за закладки. Интернет – наше все! За пару минут я нашел идеальное место – заброшенное помещение в центре города, где можно было зажечь, закрыться от посторонних глаз и оторваться на полную катушку.
Дальше я принялся приглашать народ на этот незабываемый конкурс. Изначально я думал, что нашими гостями будут только заядлые наркоманы, но оказалось, что даже среди обычных людей есть желающие окунуться в этот непредсказуемый мир. Фигня! Оксикодон и скрипка в одной руке – вот что меня может спасти!" – заявляли нервные юноши и девушки, решившие присоединиться к нам.
Для того, чтобы участники не забыли, что у них предстоит настоящая красота, я решил придумать необычные задания. Например, каждый участник должен был спеть припев любимой песни, используя только слова наркотического характера. Я вам скажу, пацаны, это была настоящая эстафета смеха!
| Участник |
Шедевральный текст песни |
| Хардкорный технофанат |
Рефриллер, мафия в закладках,
Веселье, гарик в мой кайф,
Я танцую, как в замешательстве,
Когда тащусь на этот лайт! |
| Альтернативный рокер |
Шарики-таблетки, детокс, скрипка,
В моей голове кипит хаос,
Марихуана, гашиш, оксикодон,
С этим спешу наслаждаться! |
И таких заданий было предостаточно! Нельзя было не веселиться и не ржать до упаду. Конечно, участники были в мясо, но им это только добавляло кайфа и адреналина!
Ах, это были дни! Как я скучаю по тем временам и безумным вечеринкам.
Наш конкурс стал настоящим событием в нашем городе. Люди слышали о нем и спрашивали, где можно купить билеты. Но мы решили оставить это мероприятие неформальным и бесплатным, чтобы каждый желающий мог присоединиться.
Итак, друзья, наш безумный конкурс для взрослых – это не просто шишки марихуаны, гарик и задорные закладки. Это настоящая свобода, где мы можем ощутить нашу безудержную страсть и радость жизни. Ведь даже в наших безумных идеях может быть свет и радуга!
Так что, если вы также любите сумасшедшие приключения и еще не пробовали шишки марихуаны, не сидите на месте! Замутите свой безумный конкурс, раскройте новые грани взрослой жизни и ни в коем случае не забывайте наслаждаться каждым моментом! Жизнь – это шоу, а мы ее заправляем!
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...